Ріхард Штраус (11 червня 1864 – 8 вересня 1949) —
видатний німецький композитор-романтик
кінця ХІХ – початку ХХ століть. Його музична спадщина різноманітна, охоплює всі типи класичних композиційних форм. Та все ж найбільше композитор прославився операми й тональними віршами. Протягом своєї кар'єри він створив велику кількість робіт, які включали також звукові поеми, оркестрові твори, камерну музику та пісні.
видатний німецький композитор-романтик
кінця ХІХ – початку ХХ століть. Його музична спадщина різноманітна, охоплює всі типи класичних композиційних форм. Та все ж найбільше композитор прославився операми й тональними віршами. Протягом своєї кар'єри він створив велику кількість робіт, які включали також звукові поеми, оркестрові твори, камерну музику та пісні.
Штраус – передовий представник нової течії – програмної музики – інструментальної музики, написаної на певну тему, що викладена в словесній,
часто поетичній, програмі.
Ріхард народився 11 червня 1864 року
в Мюнхені. Батько був головним валторністом оркестру Meininger Hofkapelle, мати походила з відомої пивоварної родини Пшоррів.
в Мюнхені. Батько був головним валторністом оркестру Meininger Hofkapelle, мати походила з відомої пивоварної родини Пшоррів.
З 4-річного віку Штраус навчався грі на фортепіано, невдовзі почав відвідувати репетиції оркестру. У 6 років створив свою першу композицію. Навчаючись у школі, Ріхард приділяв багато часу музиці. До її закінчення він написав понад 140 творів, серед яких художні пісні, камерні та оркестрові роботи. Завдяки зв’язкам батька хлопець після закінчення школи познайомився з провідними музикантами того часу.
У 1882 році юнак вступив до Мюнхенського університету, де вивчав історію та філософію, але згодом переїхав до Берліна. У столиці мюнхенець також довго не провчився: у 1885 році диригент Ганс фон Бюлов попросив його стати асистентом диригента в оркестрі Meininger Hofkapelle – одному з найстаріших і найтрадиційніших оркестрів Європи.
У місті Майнінген Штраус познайомився з композитором та скрипалем Александром Ріттером, який посилив його фанатизм до музики Ріхарда Ваґнера.
Музика Штрауса – це пошук свого знаменитого стилю, який зайняв у Ріхарда кілька років.
Музика Штрауса – це пошук свого знаменитого стилю, який зайняв у Ріхарда кілька років.
Ранні роботи Штрауса були досить консервативними, але все почало змінюватися, коли він зустрів Ріттера. Ріттер закликав Штрауса відмовитися від класичних форм на користь висловлення своїх музичних ідей
за допомогою симфонічної (тональної) поеми.
за допомогою симфонічної (тональної) поеми.
У 1889 році у Веймарі він диригував перше виконання своєї симфонічної поеми «Дон Жуан». Тріумфальний прийом цього твору призвів до проголошення Штрауса спадкоємцем Ваґнера та ознаменував початок його успішної композиторської кар'єри. «Дон Жуан» – перший твір Штрауса, який продемонстрував його зрілу особистість.
Штраус працював третім диригентом Münchner Oper (1886–89); директором веймарського оркестру Weimarer Hofkapelle (1889–94); другим, а потім головним диригентом у різних мюнхенських колективах (1894–98); диригентом, а згодом директором берлінської опери Königliche Hofoper (1898–1919).
Also sprach Zarathustra (1896) – це один із найвідоміших творів Штрауса, частково завдяки його використанню у початковій сцені фільму Стенлі Кубрика
«2001: Космічна одіссея». Твір є тональною поемою, натхненною філософським романом Фрідріха Ніцше
«Так говорив Заратустра».
«2001: Космічна одіссея». Твір є тональною поемою, натхненною філософським романом Фрідріха Ніцше
«Так говорив Заратустра».
У 1898 і 1899 роках відбулися прем’єри двох найамбітніших тональних поем Штрауса –
«Дон Кіхот» і Ein Heldenleben. У 1904 році він здійснив турне Штатами, де в Нью-Йорку вперше виконав «Домашню симфонію».
«Дон Кіхот» і Ein Heldenleben. У 1904 році він здійснив турне Штатами, де в Нью-Йорку вперше виконав «Домашню симфонію».
Наступного року композитор представив у Дрездені оперу «Саломея» за п’єсою Оскара Уайльда.
Це одна з найбільш скандальних опер того часу.
У постановах цієї опери показують дорослі елементи,
як-от діонісійський поцілунок відокремленої голови Іоанна Хрестителя чи стриптиз.
Це одна з найбільш скандальних опер того часу.
У постановах цієї опери показують дорослі елементи,
як-от діонісійський поцілунок відокремленої голови Іоанна Хрестителя чи стриптиз.
У 1909 році опера «Електра» стала першою співпрацею Штрауса з австрійським поетом і драматургом
Гуґо фон Гофмансталем. Протягом наступних 20 років Штраус написав музику, а Гофмансталь – лібретто для ще п’яти опер. Одна з найвідоміших спільних робіт – «Кавалер троянди».
Гуґо фон Гофмансталем. Протягом наступних 20 років Штраус написав музику, а Гофмансталь – лібретто для ще п’яти опер. Одна з найвідоміших спільних робіт – «Кавалер троянди».
«Я не терплю трагічної атмосфери сучасності. Мені хочеться створювати веселе.
Це моя потреба» – сказав якось
Ріхард Штраус. Його життя і творчість були саме спробою уникнути «трагічної атмосфери сучасності». Перша у низці «веселих» творів композитора – опера «Кавалер троянди».
«Альпійська симфонія» (1915) —
одна з найпопулярніших — остання симфонічна поема німецького музиканта.
Композитор не цікавився політикою, тому політична необізнаність заплямувала репутацію Штрауса. Він не був нацистом, але й не був його противником. Багато шанувальників Штрауса стверджували, що він був політично наївний, навіть політично безграмотний.
Великий вплив на долю і творчість Ріхарда Штрауса зробило його щасливе одруження на Пауліні Марії
де Ана. У 1894 році у Веймарі Штраус диригував прем’єрою опери Guntram, яку виконувала його наречена. З 1887 року Полін навчалася в Штрауса співу.
У 1894-му закохані одружилися. Саме в цей період Ріхард Штраус створив свої найкращі твори.
де Ана. У 1894 році у Веймарі Штраус диригував прем’єрою опери Guntram, яку виконувала його наречена. З 1887 року Полін навчалася в Штрауса співу.
У 1894-му закохані одружилися. Саме в цей період Ріхард Штраус створив свої найкращі твори.
Протягом свого життя автор написав багато пісень для сопрано, яким співала його кохана жінка.
У 1948 створюються «Чотири останні пісні».
На концертах цей твір співають в завершенні.
Ріхард Штраус, пісні якого завжди були наповнені жагою до життя і позитивом, в останньому творі писав про втому і передчутті смерті. Очікування кінця звучить спокійно, з упевненістю людини, яка активно прожила свій вік. Усі композиції — унікальне поєднання музики
і віршів Р. Гессе.
У 1948 створюються «Чотири останні пісні».
На концертах цей твір співають в завершенні.
Ріхард Штраус, пісні якого завжди були наповнені жагою до життя і позитивом, в останньому творі писав про втому і передчутті смерті. Очікування кінця звучить спокійно, з упевненістю людини, яка активно прожила свій вік. Усі композиції — унікальне поєднання музики
і віршів Р. Гессе.
Ріхард Штраус був дуже впливовим композитором, його творчість формувала музику того часу. Музичний жанр, в якому працював майстер, значною мірою сягає пізнього романтичного періоду, але він також включив у свої композиції елементи імпресіонізму та експресіонізму. За свою кар’єру музикант написав понад 15 опер, і його підхід до художньої форми був надзвичайно новаторським. Творець був відомий своїм використанням передових гармоній, складної оркестровки та програмних тем, що дозволяло йому розповідати історії через свою музику.
Ріхард Штраус — останній романтик свого часу —
характеризував свою творчість з гумором
і простотою: «Може бути, я не є першосортним композитором, але я – першокласний другосортний композитор!».
На згадку про видатного мюнхенця щороку в його маєтку в Гарміш-Партенкірхені проходить фестиваль класичної музики.
Сумська ОУНБ
ВІДДІЛ МИСТЕЦТВ
