.
Відділ періодичних видань
Сумська ОУНБ
Сумська ОУНБ
Жак-Ів Кусто - людина Океану
110-та річниця від дня народження
«Ми не дозволимо отруїти море, розуміючи його значення для науки, філософії та мистецтва»
Жак-Ів Кусто
Океанограф, дослідник
Жак-Ів Кусто народився 11 червня 1910 року в невеликому містечку Сент-Андре-де-Кюбзак, що знаходиться у відомому виноробному регіоні Бордо.
Його батько адвокат Даніель Кусто (23 жовтня 1878 – 1969) був другою дитиною з 4 дітей нотаріуса з Сент-Андре-де-Кюбзак, мав гарне виховання і освіту. Даніель вивчав право в Парижі, в свій час він став наймолодшим доктором права у Франції, працював в США.
Одружився на Елізабет Дюрантон (Duranthon; родилась 21 листопада 1878 року), дочці фармацевта з його рідного містечка.
8 березня 1906 року в них народився первісток П'єр-Антуан. Чотири роки по тому в будинку діда в Сент-Андре-де-Кюбзак народився Жак-Ів.
У 7 років йому поставили діагноз — хронічний ентерит, тому сімейний лікар не рекомендував хлопчику великі навантаження. Через хворобу Кусто став дуже худим.
Після Першої світової війни батько Жака — Даніель Кусто знайшов роботу в компанії американця Юджина Хіггінса.
По роботі Даніелю довелося багато роз'їжджати, його сини були школярами і більшу частину року проводили в школі-інтернаті.
Його батько адвокат Даніель Кусто (23 жовтня 1878 – 1969) був другою дитиною з 4 дітей нотаріуса з Сент-Андре-де-Кюбзак, мав гарне виховання і освіту. Даніель вивчав право в Парижі, в свій час він став наймолодшим доктором права у Франції, працював в США.
Одружився на Елізабет Дюрантон (Duranthon; родилась 21 листопада 1878 року), дочці фармацевта з його рідного містечка.
8 березня 1906 року в них народився первісток П'єр-Антуан. Чотири роки по тому в будинку діда в Сент-Андре-де-Кюбзак народився Жак-Ів.
У 7 років йому поставили діагноз — хронічний ентерит, тому сімейний лікар не рекомендував хлопчику великі навантаження. Через хворобу Кусто став дуже худим.
Після Першої світової війни батько Жака — Даніель Кусто знайшов роботу в компанії американця Юджина Хіггінса.
По роботі Даніелю довелося багато роз'їжджати, його сини були школярами і більшу частину року проводили в школі-інтернаті.
Світ без сонця...
Кусто рано навчився плавати і на все життя полюбив море. У 1930 році, після завершення підготовчих занять у паризькому коледжі Станіслава, Жак-Ів Кусто вступив до військово-морського училища в Бресті (Франція) й розподілився на навчальний корабель ВМФ «Жанна д'Арк» .
А невдовзі разом з одногрупниками він здійснив на цьому кораблі кругосвітнє плавання. Це був унікальний шанс познайомитися з таємницями моря та його глибинами. У майбутньому ця подія зіграє важливу роль у житті молодого офіцера.
У 1933 році Кусто отримав звання офіцера-стрільця. За розподілом потрапив на військово-морську базу в Шанхай, проте мріяв стати льотчиком морської авіації.
Кусто вирішив піти в Академію морської авіації, його вабило небо, але після автомобільної аварії на гірській дорозі від авіації довелося відмовитися. В результаті аварії в нього було зламано кілька ребер і пальці на лівій руці, пошкоджено легені й виник параліч правої руки. На цьому його льотна кар'єра закінчилась.
Жак-Ів довго не міг оговтатися від наслідків тієї трагічної випадковості. Саме в довгий період реабілітації він і винайшов свої окуляри для підводного плавання, якими користуються аквалангісти у всьому світі.
Щоб пройти курс реабілітації протягом вісьми місяців, Кусто у 1936 році пішов на службу інструктором на крейсер «Сюфрен», приписаний до порту Тулон.
У 1937 році Кусто знайомиться з морським офіцером Філіпом Тайє, безнадійно і щиро закоханим в море. Саме ця людина змогла привити Кусто пристрасть до занурення. З їх знайомства і починається підводна епопея Жака-Іва Кусто.
Тут, у Середземному морі, Кусто вперше спробував плисти під водою із захисними окулярами. Свої емоції та перші незабутні враження він описав у книзі «Світ мовчання» (видана у 1953 році й одразу ж стала бестселером).
А невдовзі разом з одногрупниками він здійснив на цьому кораблі кругосвітнє плавання. Це був унікальний шанс познайомитися з таємницями моря та його глибинами. У майбутньому ця подія зіграє важливу роль у житті молодого офіцера.
У 1933 році Кусто отримав звання офіцера-стрільця. За розподілом потрапив на військово-морську базу в Шанхай, проте мріяв стати льотчиком морської авіації.
Кусто вирішив піти в Академію морської авіації, його вабило небо, але після автомобільної аварії на гірській дорозі від авіації довелося відмовитися. В результаті аварії в нього було зламано кілька ребер і пальці на лівій руці, пошкоджено легені й виник параліч правої руки. На цьому його льотна кар'єра закінчилась.
Жак-Ів довго не міг оговтатися від наслідків тієї трагічної випадковості. Саме в довгий період реабілітації він і винайшов свої окуляри для підводного плавання, якими користуються аквалангісти у всьому світі.
Щоб пройти курс реабілітації протягом вісьми місяців, Кусто у 1936 році пішов на службу інструктором на крейсер «Сюфрен», приписаний до порту Тулон.
У 1937 році Кусто знайомиться з морським офіцером Філіпом Тайє, безнадійно і щиро закоханим в море. Саме ця людина змогла привити Кусто пристрасть до занурення. З їх знайомства і починається підводна епопея Жака-Іва Кусто.
Тут, у Середземному морі, Кусто вперше спробував плисти під водою із захисними окулярами. Свої емоції та перші незабутні враження він описав у книзі «Світ мовчання» (видана у 1953 році й одразу ж стала бестселером).
Кусто разом з Філіпом Тайє і Фредеріком Дюма присвячують своє життя дослідженням моря. Але для більш ретельного і детального вивчення морських глибин їм був необхідний апарат, що дозволяє перебувати під водою тривалий час. І в 1943 році такий апарат був винайдений. Ним став перший в світі акваланг, що став прототипом усіх дихальних механізмів, використовуваних зараз у світі. Виробництво аквалангів було запущено в промисловому масштабі практично відразу ж після винаходу, в 1946 році.
Його творцями стали Жак-Ів Кусто та інженер Еміль Ган'ян.
Його творцями стали Жак-Ів Кусто та інженер Еміль Ган'ян.
У тому ж 1937 році Жак-Ів Кусто одружився на Сімоне Мельхіор, яка народила йому двох синів. Старший, Жан-Мішель народився 1938 році, а молодший, Філіп у 1940 році.
У вересні 1939 року Жак Ів Кусто був призначений каноніром на крейсер Duplelx, де він прослужив до червня 1940 року, дати перемир'я між Францією і Німеччиною. Що стосується Філіпа Тайє, то він служив на міноносці Valmy, в той час як Діді був погоничем мулів в Північному Провансі.
Після затоплення французького флоту в Тулоні в листопаді 1942 року Жак Ів Кусто і його друзі залишилися без своїх кораблів і практично без роботи.
Вони повернулися до своїх підводним захоплень і зайнялися монтажем епізодів, знятих раніше. Результатом цієї роботи став 18-хвилинний фільм «18 метрів під водою».
Вперше цей фільм був представлений публіці 10 квітня 1943 року в Парижі в Національному театрі Шайо,
в рамках показу, організованого тодішніми французькими властями під контролем пропагандистського відомства окупаційної влади.
У 1942 році Жак Ів Кусто створив свою першу компанію з виробництва фільмів «Студія наукових фільмів Кусто», перед тим як організувати «Об'єднані акули», яка пізніше випустила значну частину знятих їм кінострічок. Можна з повною впевненістю сказати, що саме в цей час почалася «Одіссея» капітана Кусто.
Цікавість до морських глибин і бажання якомога ретельніше вивчити підводний світ надихнули Кусто на винахід підводних відеокамер і «підводного блюдця» — невеликого підводного човна, що відрізняється підвищеною маневреністю.
У вересні 1939 року Жак Ів Кусто був призначений каноніром на крейсер Duplelx, де він прослужив до червня 1940 року, дати перемир'я між Францією і Німеччиною. Що стосується Філіпа Тайє, то він служив на міноносці Valmy, в той час як Діді був погоничем мулів в Північному Провансі.
Після затоплення французького флоту в Тулоні в листопаді 1942 року Жак Ів Кусто і його друзі залишилися без своїх кораблів і практично без роботи.
Вони повернулися до своїх підводним захоплень і зайнялися монтажем епізодів, знятих раніше. Результатом цієї роботи став 18-хвилинний фільм «18 метрів під водою».
Вперше цей фільм був представлений публіці 10 квітня 1943 року в Парижі в Національному театрі Шайо,
в рамках показу, організованого тодішніми французькими властями під контролем пропагандистського відомства окупаційної влади.
У 1942 році Жак Ів Кусто створив свою першу компанію з виробництва фільмів «Студія наукових фільмів Кусто», перед тим як організувати «Об'єднані акули», яка пізніше випустила значну частину знятих їм кінострічок. Можна з повною впевненістю сказати, що саме в цей час почалася «Одіссея» капітана Кусто.
Цікавість до морських глибин і бажання якомога ретельніше вивчити підводний світ надихнули Кусто на винахід підводних відеокамер і «підводного блюдця» — невеликого підводного човна, що відрізняється підвищеною маневреністю.
Цікавість до морських глибин і бажання якомога ретельніше вивчити підводний світ надихнули Кусто на винахід підводних відеокамер і «підводного блюдця» — невеликого підводного човна, що відрізняється підвищеною маневреністю.
З початку 1950-х років Кусто вів океанографічні дослідження за допомогою судна «Каліпсо» яке було орендовано у Томаса Лоела Гіннесса за символічний один франк на рік й перероблено зі списаного мінного тральщика Британських Королівських ВМС.
На «Каліпсо» було обладнано мобільну лабораторію для проведення досліджень у відкритому океані і підводних зйомок. На цьому судні Кусто здійснив не одину кругосвітню подорож і зробив величезну кількість фото і відео репортажів.
На «Каліпсо» було обладнано мобільну лабораторію для проведення досліджень у відкритому океані і підводних зйомок. На цьому судні Кусто здійснив не одину кругосвітню подорож і зробив величезну кількість фото і відео репортажів.
Першими досягненнями команди «Каліпсо» стали підводні археологічні дослідження й фотографування морського дна на
глибині 7250 м.
глибині 7250 м.
Перше визнання прийшло до Кусто з виданням у 1953 році книги «В світі безмовності». Книга була написана у співавторстві з Фредеріком Дюма.
Світове визнання та слава обвалилась на Кусто у 1956 році після отримання премії «Оскар» в категорії «Кращий документальний фільм» і Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі за фільм, знятий за мотивами книги.
Після такого грандіозного успіху Кусто в 1956 році звільнився з Військово-Морських сил Франції в ранзі капітана і повністю присвятив себе океанографії. Він запросив на борт «Каліпсо» геологів, археологів, зоологів та інших спеціалістів і разом з ними здійснив численні підводні екскурсії у морях практично по всьому світу.
Світове визнання та слава обвалилась на Кусто у 1956 році після отримання премії «Оскар» в категорії «Кращий документальний фільм» і Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі за фільм, знятий за мотивами книги.
Після такого грандіозного успіху Кусто в 1956 році звільнився з Військово-Морських сил Франції в ранзі капітана і повністю присвятив себе океанографії. Він запросив на борт «Каліпсо» геологів, археологів, зоологів та інших спеціалістів і разом з ними здійснив численні підводні екскурсії у морях практично по всьому світу.
У 1957 році принц Монако запропонував Кусто стати директором Океанографічного музею князівства. Той погодився і займав цей пост упродовж 32 років. Хоча на робочому місці Кусто бував рідко, він зберіг за собою право приймати найбільш важливі рішення. Крім того, йому вдалося залучити до музею велику кількість відвідувачів, наприклад завдяки тому, що публіці був представлений величезний акваріум з декількома дельфінами.
Йшли роки, для подальшої роботи Кусто необхідні були гроші, але наукові дослідження їх не приносили. Тому в 1966 році Кусто підписав контракт із американською кінокомпанією «Вольпер Продакшнз», що працювала для Національного географічного товариства й фактично давала йому карт-бланш на зйомки серії кінофільмів на будь-яку тему за його вибором.
«Підводну Одіссею команди Кусто» та інші його серіали дивилися мільйони телеглядачів в усьому світі, оскільки фільми про походи команди Кусто транслювали всі провідні телеканали світу.
Слід зазначити, що Кусто не був простим споглядальником, він і сам любив проводити сміливі експерименти. Зокрема, його дуже цікавило питання, чи може людина жити під водою.
Цій темі присвячено два його фільми – «Світ без сонця» (1965) і «Світ Жака-Іва Кусто» (1966).
Перший фільм оповідає про те, як люди тривалий час живуть на підводних станціях на морському дні. Другий – як члени команди на чолі з капітаном «Каліпсо», опустившись на глибину 300 футів,
жили там 27 (!) днів. Не менш ризикованими були й інші експерименти, наприклад,
присвячені вивченню поведінки акул – «Акули» (1968).
Цій темі присвячено два його фільми – «Світ без сонця» (1965) і «Світ Жака-Іва Кусто» (1966).
Перший фільм оповідає про те, як люди тривалий час живуть на підводних станціях на морському дні. Другий – як члени команди на чолі з капітаном «Каліпсо», опустившись на глибину 300 футів,
жили там 27 (!) днів. Не менш ризикованими були й інші експерименти, наприклад,
присвячені вивченню поведінки акул – «Акули» (1968).
- У 1973 він заснував некомерційну екологічну організацію «Суспільство Кусто» з охорони морського середовища.
- В 1981 році у Парижі Жак-Ів заснував некомерційну органцізацію з охорони морського середовища "Фонд Кусто".
- У травні 1985 року команда Кусто обзавелася ще одним судном. Це двощоглова яхта «Алсіон» (Alcyone) з експериментальним турбопарусом, що використовують для отримання тяги ефект Магнуса.
У 1980-х роках складніша конструкція турбовітрила була розроблена французьким інженерами на чолі з океанологом Ж.-І. Кусто. У 1985 році проект був успішно реалізований на судні «Алсіон».
Суспільство Кусто і його французький партнер «Команда Кусто», заснований Жаком-Івом Кусто, діють і сьогодні.
У 1988 році, покинувши Океанографічний музей, Кусто очолив Французьку академію.
Найвизначніший дослідник «блакитного континенту» помер 25 червня 1997 р. в Парижі у віці 87 років від інфаркту міокарда. Похований на фамільній ділянці на кладовищі Сен-Андре-де-Кюбзак.
Кусто був удостоєний безлічі міжнародних нагород: Командор ордена Почесного легіону, Кавалер Великого хреста Національного ордена «За заслуги», Військовий хрест 1939-1945, Офіцер ордена Морських заслуг, Командор ордена мистецтв і літератури.
Найвизначніший дослідник «блакитного континенту» помер 25 червня 1997 р. в Парижі у віці 87 років від інфаркту міокарда. Похований на фамільній ділянці на кладовищі Сен-Андре-де-Кюбзак.
Кусто був удостоєний безлічі міжнародних нагород: Командор ордена Почесного легіону, Кавалер Великого хреста Національного ордена «За заслуги», Військовий хрест 1939-1945, Офіцер ордена Морських заслуг, Командор ордена мистецтв і літератури.
Деякі винаходи Ж.-І. Кусто
(Акваланг, батискаф, перший підводний дім в історії, камера для підводної зйомки)
Завдяки Жак-Іву Кусто, його винаходам та дослідженням, ми сьогодні знаємо так багато про неймовірне життя, що вирує глибоко під водою.
У серії чудових фільмів про підводне царство Жак-Ів Кусто підняв завісу морських таємниць і загадок затонулих кораблів, познайомив глядачів з унікальними представниками підводної флори і фауни, навчив нас бачити прекрасне в тих куточках світового океану, де, здавалося б, немає і не може бути нічого цікавого.
У серії чудових фільмів про підводне царство Жак-Ів Кусто підняв завісу морських таємниць і загадок затонулих кораблів, познайомив глядачів з унікальними представниками підводної флори і фауни, навчив нас бачити прекрасне в тих куточках світового океану, де, здавалося б, немає і не може бути нічого цікавого.
