художник, який навчив світ дивитися на світло
і тиша, від якої неможливо відірватися. Це історія митця, що вийшов із бідності, відмовився від слави — і назавжди змінив уявлення про пейзаж.
Кажуть, що малювати він учився буквально "на колінах": копіював ікони, пейзажі, все, що траплялося під руку. Жодної академічної школи — лише спостереження за природою і нескінченне бажання зрозуміти, як працює світло.
Південний степ біля Маріуполя, тепле сонце, простір і небо —
джерело майбутньої поетики художника.
У Петербургську академію мистецтв Куїнджі вступив не з першої спроби.
Та навіть здобувши академічне визнання, він швидко відчув тісноту творчих рамок.
Його приваблювала не точність форм, а ефект присутності, ілюзія живого світу.
У 1870-х роках Куїнджі наблизився до перехідників, але й там залишився одинаком.
Він експериментував: загострював контраст, спрощував композицію, робив колір майже символом.
картина-легенда
"Місячна ніч на Дніпрі" стала сенсацією. Глядачі шукали лампи за полотном, підозрювали фосфор, сперечалися, як можливий такий ефект. Але секрет був не в хімії — а в інтуїції.
Ця картина зробила його знаменитим — і водночас відштовхнула від публічності.
Картина "Вечір в Україні" (під назвою "Вечір") уперше була показана 1878 року на 6-й виставці Товариства пересувних художніх виставок ("передвижників"). На ній зображено хутір, освітлений загравою південного заходу. Композиція нагадує більш ранню картину Куїнджі — "Українську ніч" (1876), лише хати-мазанки, освітлені не місяцем, а променями сідаючого сонця, що підкреслюється використанням відтінків яскраво-малинового кольору. Як і в інших картинах цього періоду, найбільше в цій роботі приваблює ілюзія незвичайного освітлення, гра світла та тіні.
На піку слави Куїнджі зникає з виставок майже на 20 років.
Він працює мовчки, усамітнено, навчає студентів, допомагає молодим художникам фінансово (часто анонімно)
і шукає нові шляхи в живописі.
Він створює узагальнені, майже космічні пейзажі:
на 7-й виставці Товариства пересувних художніх виставок ("передвижників"), разом з двома іншими картинами художника — "Після дощу" і "Березовий гай".
з великої літери. Він підтримував талант, а не слухняність, і вчив головному:
"Дівитися не на предмет, а на світло в ньому". .
Україна була його внутрішнім ландшафтом. Дніпро, степ, південне небо — це не тло, а серце його живопису.
У його картинах Україна — не етнографія, а простір світла і свободи.
"Чумацький шлях у Маріуполі"
Сюжет географічно пов'язаний із Маріуполем, містом, де народився і виріс художник. Його дія розгортається в південних степах України, які молодий Куїнджі проходив на шляху до Феодосії. Чумаками в той час називали торговців або погоничів, які вирушали на волах до Чорного та Азовського морів за рибою та сіллю і розвозили їх по ярмарках, а також займалися доправленням інших товарів.
Картина "Дніпро вранці" була останньою, виставленою Куїнджі для публіки, перед тим як він повністю відмовився від участі у виставках.
Бо його живопис — не про "що", а про "як".
Як світло торкається води.
Як ніч не лякає, а заспокоює.
Як тиша може бути гучнішою за слова.
- Архип Іванович Куїнджі — визначний український художник-пейзажист, і цей факт потрібно знати кожному з нас. Він народився в сім’ї бідного шевця-грека, рік народження достеменно невідомий — різні джерела називають 1841, 1842, 1843 роки.
- Прибувши у Крим, Куїнджі був приголомшений красою місцевої природи, що стала поштовхом для написання низки картин: "Ай-Петрі", "Море. Крим", "У Криму". Але учнем великого Айвазовського Архип Куїнджі не став. Художника не вразила манера малювання юнака, і він довірив Архипу змішування фарб.
- Архип Іванович практично усе життя провів у Санкт-Петербурзі, але природа України була з ним завжди. Найбільш відомі його роботи — цьому доказ: "Місячна ніч на Дніпрі", "Вечір на Україні", "Українська ніч", "Дніпро вранці", "Райдуга". Для прикладу, над картиною "Вечір на Україні" художник працював 23 роки.
- Архип Куїнджі — один із небагатьох митців, якому вдалося розбагатіти. Однак він жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом. Також він експериментував із власним стилем, продавав свої картини й успішно займався підприємництвом: купував та продавав землю в Криму та дохідні будинки. Таким чином йому вдалося заробити 3,5 млн рублів. Більшість статків він передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі. Дружині залишив солідну пенсію, а в заповіті згадав усіх живих на той момент родичів.
І, можливо, саме цього нам так бракує сьогодні.
будівлі 1902 року, яка пережила Першу та Другу світові війни, але була зруйнована російськими загарбниками у березні 2022 року.
Його спадщина й сьогодні символізує гармонію людини
й природи та красу української землі.
