Українське народне мистецтво – це не лише вишиванка чи розписана хата. Це величезний світ кольорів, орнаментів, матеріалів і технік,
у яких збереглися пам’ять поколінь, уявлення про красу та особливий український погляд на світ. Одні ремесла народилися ще століття тому,
інші трансформувалися, але багато з них живуть і сьогодні –
у руках сучасних майстрів.
9 листопада
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів
народного мистецтва: професійне свято людей, які оберігають та розвивають українську культуру.
народного мистецтва: професійне свято людей, які оберігають та розвивають українську культуру.
ВИШИВКА — МОВА, ЗАШИФРОВАНА В ОРНАМЕНТІ
Українська вишивка має сотні локальних варіантів. Поділля, Полтавщина, Гуцульщина, Буковина,
Полісся – кожен регіон виробив власну систему кольорів, символів і технік.
Серед традиційних технік – хрестик, гладь, низь, мережка, набирування, штапівка.
Особливо відомою є «білим по білому» полтавська вишивка,
де складний рельєф створюється фактично одним кольором.
Орнамент у традиційній вишивці – це не просто прикраса. Це своєрідна візуальна мова.
Полісся – кожен регіон виробив власну систему кольорів, символів і технік.
Серед традиційних технік – хрестик, гладь, низь, мережка, набирування, штапівка.
Особливо відомою є «білим по білому» полтавська вишивка,
де складний рельєф створюється фактично одним кольором.
Орнамент у традиційній вишивці – це не просто прикраса. Це своєрідна візуальна мова.
Закарпатська вишиванка
Білим по білому. Решетилівська вишивка очікує визнання ЮНЕСКО
Традиційна українська вишита сорочка. Сумщина
ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС —
КВІТИ, ЩО НІКОЛИ НЕ В'ЯНУТЬ
КВІТИ, ЩО НІКОЛИ НЕ В'ЯНУТЬ
Яскраві квіти, ягоди, листя, птахи та фантастичні композиції – впізнаваний світ петриківського розпису.
Його особливість – у характерних мазках, які майстер наносить пензлем, іноді використовуючи навіть пальці.
Традиційні мотиви поступово вийшли далеко за межі хатнього декору: сьогодні петриківські орнаменти можна побачити на картинах, кераміці, одязі, сувенірах та сучасному дизайні.
Петриківка стала одним із найвідоміших візуальних символів української культури.
Його особливість – у характерних мазках, які майстер наносить пензлем, іноді використовуючи навіть пальці.
Традиційні мотиви поступово вийшли далеко за межі хатнього декору: сьогодні петриківські орнаменти можна побачити на картинах, кераміці, одязі, сувенірах та сучасному дизайні.
Петриківка стала одним із найвідоміших візуальних символів української культури.
РІЗЬБЛЕННЯ ПО ДЕРЕВУ — КОЛИ ДЕРЕВО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЮ
На Карпатах дерево століттями було одним із головних матеріалів побуту.
З нього створювали посуд, меблі, музичні інструменти, предмети обрядового та декоративного призначення.
Особливого розвитку різьблення набуло на Гуцульщині.
Майстри використовували геометричні орнаменти, заглиблення, інкрустацію металом, бісером або різнокольоровим деревом.
Так народжувалися справжні витвори, де простий матеріал перетворювався на складний орнаментальний світ.
З нього створювали посуд, меблі, музичні інструменти, предмети обрядового та декоративного призначення.
Особливого розвитку різьблення набуло на Гуцульщині.
Майстри використовували геометричні орнаменти, заглиблення, інкрустацію металом, бісером або різнокольоровим деревом.
Так народжувалися справжні витвори, де простий матеріал перетворювався на складний орнаментальний світ.
САМЧИКІВСЬКИЙ РОЗПИС — НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО,
ЩО ВИЙШЛО НА ВУЛИЦЮ
ЩО ВИЙШЛО НА ВУЛИЦЮ
На Хмельниччині сформувався особливий декоративний стиль – самчиківський розпис.
Його легко впізнати за великими фантазійними квітами, птахами, листям, «деревами життя» та насиченими кольорами.
Традиційно розпис прикрашав хатні предмети й стіни, але сьогодні самчиківка живе також на картинах, декоративних панно, одязі та сучасних артоб’єктах.
Це чудовий приклад того, як сільська декоративна традиція може перетворитися на сучасне мистецтво.
Його легко впізнати за великими фантазійними квітами, птахами, листям, «деревами життя» та насиченими кольорами.
Традиційно розпис прикрашав хатні предмети й стіни, але сьогодні самчиківка живе також на картинах, декоративних панно, одязі та сучасних артоб’єктах.
Це чудовий приклад того, як сільська декоративна традиція може перетворитися на сучасне мистецтво.
КЕРАМІКА — МИСТЕЦТВО ВОГНЮ
Українське гончарство має давню історію та безліч регіональних традицій.
Серед найвідоміших осередків – Опішня, Косів, Васильків.
Гончар формує виріб із глини, висушує, випалює,
а потім декорує. У Косові особливо відомою стала техніка сграфіто, коли орнамент продряпують по поверхні виробу.
Глина, вода, вогонь і людські руки – чотири стихії,
з яких народжується українська кераміка.
Мистецтво народу живе доти, доки живуть руки, які його творять, і серця, які розуміють його мову.
КИЛИМАРСТВО — ОРНАМЕНТ НА НИТКАХ
Українські килими – це не просто побутові речі. У багатьох регіонах вони стали справжніми композиційними полотнами.
На Полтавщині, Поділлі, Гуцульщині та інших землях сформувалися власні стилі.
Рослинні мотиви, геометрія, «дерева життя», квіти та символічні орнаменти перетворювали тканину на своєрідну картину.
СОЛОМОПЛЕТІННЯ — КОЛИ СОЛОМА СТАЄ МИСТЕЦТВОМ
Зі звичайної житньої соломи українські майстри створювали «павуків» – ажурні підвісні конструкції, декоративні вінки, фігурки, капелюхи та інші вироби.
Особливо цікаво, що солом’яні «павуки» мали не лише декоративне, а й символічне значення та використовувалися в різдвяній традиції.
ВИТИНАНКА — МИСТЕЦТВО,
НАРОДЖЕНЕ З ПАПЕРУ
Звичайний аркуш паперу в руках майстра перетворюється на мереживо.
Витинанки створюють шляхом вирізання орнаментів. Симетричні дерева, квіти, птахи, фантастичні композиції колись прикрашали українські оселі.
Сьогодні витинанка активно використовується в графічному дизайні, ілюстрації та декоративному мистецтві.
НАРОДЖЕНЕ З ПАПЕРУ
Звичайний аркуш паперу в руках майстра перетворюється на мереживо.
Витинанки створюють шляхом вирізання орнаментів. Симетричні дерева, квіти, птахи, фантастичні композиції колись прикрашали українські оселі.
Сьогодні витинанка активно використовується в графічному дизайні, ілюстрації та декоративному мистецтві.
ЛОЗОПЛЕТІННЯ — МИСТЕЦТВО,
ЩО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
ЩО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Лоза, солома, рогіз – природні матеріали, з яких українські майстри створювали кошики, меблі, декоративні предмети й навіть великі композиції.
Техніка проста на перший погляд, але потребує точності: матеріал треба правильно підготувати, зігнути й переплести так, щоб конструкція залишалася міцною.
Сьогодні традиційне плетіння переживає нове життя у дизайні інтер’єрів та екологічному декорі.
Техніка проста на перший погляд, але потребує точності: матеріал треба правильно підготувати, зігнути й переплести так, щоб конструкція залишалася міцною.
Сьогодні традиційне плетіння переживає нове життя у дизайні інтер’єрів та екологічному декорі.
ПИСАНКА — ОРНАМЕНТ,
ЩО ЗБЕРІГАЄ СИМВОЛИ
ЩО ЗБЕРІГАЄ СИМВОЛИ
Українська писанка – один із найскладніших видів народного декоративного мистецтва.
Традиційна техніка воскового розпису передбачає багатоетапне нанесення воску й фарбування яйця. Віск закриває окремі ділянки, зберігаючи їхній колір.
Сонце, вода, рослини, зірки, безкінечники – традиційні знаки утворюють складну систему символів.
Кожна писанка – маленький світ, створений на крихкій поверхні.
ЛЯЛЬКА-МОТАНКА — ОБРАЗ, СТВОРЕНИЙ БЕЗ ГОЛКИ
Традиційну мотанку виготовляли з тканини, ниток та інших доступних матеріалів.
Її характерна риса – демонструють шиття голкою: матеріал намотують, скручують
і перев'язують.
Мотанка стала одним із найпізнаваніших образів української традиційної культури й сьогодні продовжує існувати як декоративне та мистецьке явище.
Вишивка, писанка, кераміка, витинанка, петриківський і самчиківський розписи, різьблення по дереву, ткацтво, килимарство, лозоплетіння —
кожне з цих мистецтв має власну мову, характер і пам’ять.
кожне з цих мистецтв має власну мову, характер і пам’ять.
Українське народне мистецтво вражає не лише різноманіттям технік. Його справжня сила –
у здатності змінюватися, але не втрачати своєї суті. І це, мабуть, найкращий доказ того, що традиція – не музейний експонат.
Вона живе, коли її передають від майстра до учня.
Живе, коли дитина вперше бере до рук пензель.
у здатності змінюватися, але не втрачати своєї суті. І це, мабуть, найкращий доказ того, що традиція – не музейний експонат.
Вона живе, коли її передають від майстра до учня.
Живе, коли дитина вперше бере до рук пензель.
Коли хтось створює свою першу писанку чи вишиває перший орнамент.
Коли давній символ отримує нове прочитання.
І кожен новий орнамент, візерунок, гончарний виріб чи розпис стає ще однією сторінкою цієї великої історії – історії культури, яка зуміла пронести свою красу крізь століття й продовжує створювати майбутнє власними руками.
Коли давній символ отримує нове прочитання.
І кожен новий орнамент, візерунок, гончарний виріб чи розпис стає ще однією сторінкою цієї великої історії – історії культури, яка зуміла пронести свою красу крізь століття й продовжує створювати майбутнє власними руками.
Сумська ОУНБ
ВІДДІЛ МИСТЕЦТВ
