Потім хлопець навчався в місцевій школі. Захоплювався малюванням, тому продовжив вчення
в Миргороді.
З основами малярства його познайомив Опанас Сластьон (український маляр і графік романтично-народницького напряму). А через два роки Роберт подався до Києва і вступив до рисувального класу художньої школи Олександра Мурашка.
У 1917-му Лісовського зарахували до Української Академії Мистецтв.
Навчався у Михайла Бойчука, згодом у ректора цього вишу – Георгія Нарбута,
який став справжнім взірцем малярства для Роберта.
У 1920-х роках, коли Київ захопили більшовики, Роберта двічі арештовували.
Аби уникнути в’язниці, довелося втікати. Львів, Берлін, Прага, Рим, Лондон …
Подальше життя Лісовський провів у вимушеній еміграції, проте не забував
про батьківщину і був активним діячем української діаспори.
У серпні 1976 р. мистець переїхав у Женеву до родини доньки Зої Нижанківської, де прожив останні роки життя. Тут він продовжував малювати.
Помер 1982 року.