ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ

***

ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО
КИЇВСЬКОЇ РУСІ

/до Всесвітнього дня ювеліра/

Прикладне мистецтво

Київської Русі

Великого розвитку та поширення в Київській Русі набуло прикладне мистецтво, твори якого містять цінну інформацію не тільки з історії розвитку художнього ремесла, а й про культурні зв'язки та впливи, світогляд, традиції, смаки виконавців і замовників.

В орнаментації ювелірних виробів XI—XIII ст. зустрічаються сюжети різних епох і часів. Тут і зображення птахо-собаки Симаргла, і сиринів язичницьких часів, і геральдичні грифони, леви, орли, і постаті християнських святих середньовіччя.

Про декоративно-прикладне мистецтво Київської Русі найповніше уявлення дають ювелірні вироби з коштовних металів. Руські майстри знали різноманітні технічні прийоми обробки кольорових металів. Вони широко застосовувалися при виготовленні різних прикрас.

Ювелірне мистецтво посідало провідне місце у культурі
Київської Русі X-XIII ст. А за своїм стилем часто нагадувало витвори монументального розпису (особливо мозаїки) та книжкові мініатюри.
Твори художньої металообробки за своїм рівнем не поступалися
іншим видам мистецтва.

Мстиславове Євангеліє

Ювелірне мистецтво —

це виконання художніх творів з дорогоцінних металів (золото, срібло, платина),
а також деяких кольорових, у поєднанні із цінними каменями, перлами, склом, бурштином, перламутром, кісткою та ін.

Традиційні жіночі прикраси

в Київській Русі

Прикраси —

невід’ємне доповнення будь-якого жіночого образу. Починаючи з часів існування Київської Русі, вони змінювалися, удосконалювалися і завжди мали глибокий філософський сенс та призначення. Їх одягали у будні та святкові дні.

Збірка виробів із золота та срібла фондової групи „ Київська Русь “ Львівського історичного музею цікава і різноманітна.

Золота діадема. XII ст. Золото, перли, перегородчаста емаль, с. Сахнівка

поблизу Канева.

Прикрасами для рук здавна були персні, браслети та обручки.

Сахнівський скарб знайдений у 1900 році на території городища «Дівич-гора», що близ села Сахнівка на березі річки Рось, Черкаська область. За кількістю золотих, оздоблених перлами і емаллю предметів цьому скарбу не було рівних: 500 грамів золотих зливків, численні вироби із золота, елементи трьох князівських жіночих головних уборів, золоті барми (намисто, що носилося поверх одягу) з емалевими зображеннями святих. Золоті монети грецького імператора Мануїла Комнена вказували на те, що скарб був захований у 1140-х роках.

Ювелірна справа в уяві людей пов’язується передусім з особистими прикрасами. Проте вона охоплює дрібну пластику, елементи оформлення інтер’єру, посуд, зброю, сувеніри. Виготовлені із цінних металів, каменю і кістки вироби вирізняються високими художніми якостями.

Ювелір повинен багато знати: технічні й художні вимоги до творів, властивості матеріалів, розуміти креслення, способи виготовлення заготовок і деталей зі злитків, методи гравіювання та полірування, види орнаментів.

Більшість золотильників — чоловіки. Проте є техніки,
які споконвіку вважають жіночими,
наприклад робота з емаллю, зі сканню.

«Доповнення, яке жінці дає можливість відчути себе особливою»

Так стверджують мудреці про ювелірні прикраси.

"Русичі здавна намагалися прикрасити себе та свій одяг. Це було зумовлено не тільки з естетичних міркувань та бажанням мати кращий вигляд.Такі вироби, крім покращення естетичного вигляду, слугували ще й оберегами, а деякі мали ритуально-обрядовий характер від природних стихій, таких як вода, вогонь та інших небезпек", - пишуть фахівці.

Так виглядають прикраси часів Київської Русі

Майстри Київської Русі стали прямими продовжувачами розвитку давнього ювелірного мистецтва в Україні.
У X-XIII століть тут була досить розвинена технологія механічного та теплового оброблення заліза.

Епоха Київської Русі ознаменувалася розквітом художніх ремесел, серед яких особливе місце зайняла обробка металів, зокрема ювелірна справа.Її основним центром став Київ. Ювелірне мистецтво посідало провідне місце в культурі Київської Русі X–ХIII ст. Це підтверджує і той факт,

що в XI столітті німецький вчений монах Теофіл у

«Трактаті про різні види мистецтва» ставить ювелірів

Київської Русі на друге місце після візантійських.

Майстерність давньоруських ювелірів стояла значно вище, ніж на той час у країнах Західної Європи. Давньоруським майстрам були відомі найдавніші художні засоби оброблення кольорових і благородних металів, зокрема міді, срібла і золота.

Художню творчість ювелірів Київської Русі високо оцінили представники багатьох країн світу. Вони наголошували, що шлях до вдосконалення емалі та урізноманітнення черні відкрила Київська Русь.

Ювелірне мистецтво Київської Русі — це одна з невід’ємних складових світової художньої культури. Золоті та срібні вироби того часу були відомі далеко за межами держави, оскільки були високого європейського рівня. Адже давньоруські майстри у цінних речах передавали багатовікові традиції місцевої орнаментики і сюжетні композиції.
Ба більше, їм вдалося передати не тільки слов’янські мотиви та впливи, а також візантійські, арабські, скандинавські та мотиви багатьох інших художніх традицій.

Срібні та золоті вироби, набувши значного поширення,
виконувались у різноманітних техніках

1
Черніння
Як відомо, чернь – це сплав срібла з міддю, свинцем і сіркою. При випалюванні чернь міцно сплавляється зі срібною поверхнею, народжуючи чорний графічний малюнок.
2
Гравірування
Сутність процесу полягає у вирізуванні на заготівлі певних малюнків, орнаментів, зображень.
3
Лиття
та штампування
Основи металевих виробів виконувалися саме технікою лиття, яку використовували для створення як унікальних, так і виробів масового вжитку.
4
Зернь
Зернь – це дрібні золоті або срібні кульки (діаметром від 0,4 мм), які напаюються в ювелірних виробах на орнамент з філіграні.
5
Емаль
Однією з націкавіших є техніка перегородчастих емалей, якій київські ювеліри навчилися від грецьких художників в майстернях при великокняжому дворі.
6
Скань, філігрань
Полягає у тому, що ажурний або напаяний на металевий фон візерунок виконаний з тонкого золотого, срібного або мідного дроту, гладкої або свитої в мотузочки.
7
Карбування (чеканка)
Полягав у виготовлення малюнка, напису, зображення, за допомогою вибиванні
на пластині певного рельєфу.
8
Позолота,
або золочення
Нанесення на предмет тонкого шару золота в декоративних, захисних або захисно-декоративних цілях.
9
Кування
Основні операції кування: витяжка, осадка, рубка, вибивання отворів.

З незапам'ятних часів жінки носили прикраси — сережки, намиста, просто стрічки або смужки тканини. Кожна намагалася підкреслити свою індивідуальність, показати свій художній смак і майстерність, а іноді вказати на матеріальне благополуччя родини.

Сережки

У Київській Русі вони мали вигляд металевих виробів з золота, срібла та міді. На сережках можна було побачити птахів, звірів, квіти… Вони були довгі або округлої форми з маленькими каменями
на поверхні, різними візерунками чи написами.

Скроневі кільця

Це одна з найулюбленіших прикрас киянок минулих часів. Невід’ємними доповненнями скроневих кілець були стрічки та ремінці. Вони надавали своїй власниці більше жіночності, привабливості та підкреслювали її індивідуальність. Скроневі кільця виготовляли з дерева, тканини і навіть дорогого каміння.

Намисто

Завдяки яскравому та стильному дизайну ці прикраси швидко стали популярними. Вони були завезені на територію Київської Русі з Близького Сходу та Далекої Азії. Виробництво намиста зі скла було дуже складним процесом, тому вони дорого коштували.

Шийні гривні та ланцюжки

Прикраси на шию у вигляді обручів з металу були одними з найбільш оригінальних на вигляд. У IX-XIII ст. на ярмарках був великий вибір кручених та круглодротових гривень… Також у Київській Русі було модно доповнювати свій образ великими та маленькими ланцюжками з різних металів: золота, срібла, міді.

Браслети

Давньоруські браслети-наручні – це ювелірні двостулкові прикраси для рук давньоруського періоду (IX-XIV ст.), виготовлені зі срібла, декоровані численними візерунками і орнаментами, міфологічними сценами, зображеннями тварин, птахів, героїв. Браслети носили як чоловіки, так і жінки. За своїм функціональним призначенням, вони скріпляли рукава одягу та були парадними прикрасами, що мали ритуально-обрядовий характер – одягалися на визначні свята, події, весілля, церемонії.

Перстні та кільця

Маленькими прикрасами рук здавна були персні та обручки. Їх частіше носили жінки, ніж чоловіки. Вони не лише надавали рукам більше краси та жіночності, а ще й мали релігійне значення. У період князівства персні та кільця робили у вигляді оберегів. На металевій поверхні часто зображали слов’янські символи, які захищали свою власницю від бід і приносили здоров’я, удачу, щастя. Крім цього, навіть багато сотень років тому персні були частиною весільної церемонії. Після весілля їх часто носили жінки та чоловіки як прикрасу та символ взаємної любові.

Застібки фібули

Маленькі деталі завжди помітно, навіть здалеку. Про це знали жінки ще з часів існування Київської Русі, які часто носили одяг з яскравими застібками. Їх пришивали на тканину рукава, плечі чи спереду. Найчастіше фібули були виготовлені з металу. Вони надавали будь-якому наряду більш привабливого вигляду і були стильною прикрасою.

Гайтан

Це одна з найбільших та найяскравіших прикрас, які носили киянки у X-XI ст.
Його плели з бісеру чи ниток у вигляді національних візерунків та символів, які ідеально поєднувалися з будь-яким українським вбранням минулих часів.

Колодочки

Дорога та вишукана прикраса мешканок Київської Русі була обов’язковим атрибутом жіночої біжутерії. Вона мало вигляд кільця або ланцюжка, яке виготовлене з бісеру. Його використовували як оригінальний пояс або намисто на шию.

Книги про ювелірну справу

Про стилі і техніки ювелірної справи, про зміни,
що відбувалися в них, про примхи моди і
конкретні коштовності.

Вінсент Мейлан
Секретний архів найвідомішого ювелірного будинку

У книзі представлено унікальну історію ювелірного будинку Бушерон. Куртизанки, дами напівсвітла, принци крові, царі, мільярдери Старого чи Нового Світу, зірки Голлівуду, всі вони пристрасно любили дорогоцінне каміння, а їх замовлення склали легенду Бушерона.

Маріон Фазел
Serpenti collection

У книзі йдеться про головний символ відомого ювелірного дому BVLGARI.

Керол Вултон
"Vogue: The Jewellery"

Проілюстрована неймовірними зображеннями з архіву Vogue, "Vogue: The Jewellery" - це найкраща книга для любителів моди та ювелірних виробів. Від кутюр до біжутерії. Блискучі предмети, представлені на сторінках британського Vogue протягом більше ніж століття, втілювали дух часу кожної нової епохи, для якої вони
були створені.

«Золоті та срібні прикраси України-Руси»
(керівник – Т. Лозинський)

Мистецька спадщина Київської Русі стала тим підґрунтям, на якому формувалися ювелірні традиції пізніших культурних об'єднань,
що виникли на її території.
Упорядники дібрали до альбому найкращі речі з державних музеїв (Національний Музей Історії України, Львівський історичний музей) і приватних колекцій.

Кінець яскравому розвитку ювелірного мистецтва Київської Русі поклали монголо-татари, котрі зруйнували багато руських міст (включно з Києвом) та винищили велику кількість працездатного населення. Давноруських майстрів було забрано

в полон, де ті працювали на татар.

Занепад тривав кілька століть.

Сумська ОУНБ

ВІДДІЛ МИСТЕЦТВ