ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
(10.09.1894 — 25.11.1956)
кінорежисер, сценарист, письменник, художник-графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1939),
народний артист РРФСР (з 1950).
Один із основоположників української кінематографії. Для його творчості характерні широта світобачення, самобутність драматургічної та режисерської манери, поетичність, емоційність. Як режисер використовував відкриття і новації у галузі монтажу.
Свої роботи Довженко порівнював з деревами:
"Мої роботи схожі на яблуні: добре потрусив – набрав
500 яблук, погано –
впало 10 штук".
Всі його фільми — це гімн краси. Людини і природи.
І джерела українського поетичного кіно та химерної прози — від генія Довженка.
оповідання "Воля до життя", кіноповість "Зачарована Десна",
кіноповість "Земля" (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм), оповідання "Мати", оповідання "Ніч перед боєм", кіноповість "Повість полум’яних літ", "Нащадки запорожців" (драматична поема), кіноповість "Україна в огні", кіноповість "Поема про море", кіноповість "Антарктида", кіноповість "Арсенал", кіноповість "Щорс", кіноповість "Мічурін",
п’єса "Життя в цвіту", "Щоденник" (1941-56), оповідання "Сон" та інші.